Схема монтажу опалення

Оптимальна схема розведення під самостійний монтаж

Домашнє опалення будується на основі двох схем: однотрубної та двотрубної. Крім того, побутову розводку можна побудувати і на колекторній основі, але майстрам-початківцям таку схему зібрати складно, тому далі по тексту не будемо розглядати цей варіант, зосередившись тільки на одно-і двотрубних варіантах.

Однотрубне розведення

Передбачає наступний план циркуляції теплоносія: гарячий потік залишає сорочку котла і переливається по трубі в першу батарею, з якої він потрапляє в другу і так далі, до крайнього радіатора. Зворотність у такій системі фактично відсутня – її замінює короткий відрізок, що з’єднує крайню батарею та котел. Причому при оформленні примусової однотрубної схеми на цьому відрізку розміщується напірне обладнання (циркуляційний насос).

Таку систему дуже легко зібрати. Для цього потрібно встановити твердопаливний котел, розвісити батареї та прокинути по одній нитці розведення між кожними встановленими елементами опалювального контуру. Однак за простоту монтажу доведеться розплатитися відсутністю механізмів керування тепловіддачею радіаторів. Регулювати температуру в кімнаті в цьому випадку можна лише змінюючи інтенсивність горіння палива в котлі. І ніяк інакше.

Зрозуміло, з урахуванням дорожнечі палива цей нюанс влаштує лише небагатьох домовласників, тому одноконтурне розведення намагаються не використовувати у приміщеннях площею від 50 квадратних метрів. Однак до невеликих будов таке розведення підходить просто ідеально, як і до природної схеми циркуляції теплоносія, коли напір генерується за рахунок температурного та гравітаційного спонукання.

Двотрубна система

Влаштована трохи інакше. В цьому випадку діє наступна схема руху теплоносія: вода залишає сорочку котла і потрапляє в напірний контур, з якого вона зливається в першу, другу, третю батареї і таке інше. Зворотня в цій системі реалізована у вигляді окремого контуру, покладеного паралельно напірній гілці, і теплоносія, що пройшов батарею, зливається в зворотну лінію, повертаючись в котел. Тобто у двоконтурній схемі радіатори з’єднані з напірною та зворотною трубою за допомогою спеціальних відгалужень, врізаних у дві основні магістралі.

Щоб зробити такий контур потрібно використовувати більше труб і фітингів, але всі витрати окупляться в найближчому майбутньому. Двоконтурний варіант передбачає можливість регулювання тепловіддачі кожної батареї. Для цього достатньо вмонтувати у пов’язане з радіатором відгалуження від напірної магістралі запірно-регулюючий вентиль, після чого з’являється можливість керувати обсягами теплоносія, що прокачується крізь батарею, не втручаючись у загальну циркуляцію. Завдяки цьому можна захистити себе не тільки від перегріву повітря в конкретній кімнаті, а й від безглуздого перевитрати палива та власних коштів, виділених на його закупівлю.

Цей варіант схеми розведення має лише один мінус: на його основі дуже складно зібрати ефективну систему на природній циркуляції теплоносія. Зате на базі насоса вона працює набагато краще за одноконтурний аналог. Тому далі по тексту ми розглядатимемо покрокові інструкції складання одноконтурної системи на природній циркуляції та двоконтурної мережі на примусовому спонуканні руху теплоносія.

Монтаж водяного опалення

Використання води в якості теплоносія обумовлено тим, що ця рідина має дуже хорошу теплоємність і здатна ефективно приймати та віддавати тепло. Водяне опалення використовують у будинках вже давно. За минулий час принцип залишився колишнім, а ось схеми підключення нагрівальних елементів зазнали серйозної модернізації. Тим не менш, для спорудження водяного опалення застосовуються ті самі матеріали та прилади, що і сотню років тому, тільки вдосконалені:

• енергетичні установки. Ними можуть бути печі або казани, що працюють на електроенергії або газі;
• труби різного діаметра. Сьогодні крім металевих труб активно використовуються пластикові та металопластикові;
• радіатори опалення, які виготовляють з чавуну, сталі або алюмінію;
• різна запірна арматура, без якої неможливо спорудити водяне опалення приватного будинку своїми руками.

Схема її підключення досить проста:
розширювальний бак для компенсації надлишкового тиску у системі;
циркуляційний насос, який включається, наприклад, до схеми опалення одноповерхового будинку з примусовою циркуляцією.
Це практично вичерпний список того обладнання, яке знадобиться для того, щоб зробити водяне опалення приватного будинку своїми руками. Схем установки та підключення радіаторів існує три:

• Із застосуванням однієї труби.
• Із застосуванням двох труб.
• З використанням колекторів.

За типом подачі теплоносія всі схеми можна розділити на опалення з природним струмом води та примусовим. Природна циркуляція здійснюється з допомогою перепадів температури води. Гаряча рідина піднімається, оскільки має меншу щільність, а холодна тече вниз. Примусовий тип циркуляції відбувається за рахунок насосів, які вмонтовані в трубопровід або знаходяться у котлі.

Вибір виду опалювальної системи

Обладнання житла обігрівом починається з вибору типу опалення з прив’язкою до основного фактора – доступності певного виду палива або енергії, що переробляється в тепло. Чинник економічності під час виборів методу обігріву займає друге після ефективності місце.

Почнемо з найменш витратного способу водяне опалення системою радіаторів, підключеної до теплової магістралі. Цей вид обігріву максимально безпечний і позбавляє необхідності придбання/установки обігрівального котла з автоматикою, звужуючи обсяг робіт до монтажу опалювального контуру та підключення його до теплоцентралі після погодження з організацією, що експлуатує тепломережу. Але при відносній простоті монтажу в такому опаленні присутня повна залежність від характеристик теплоносія, працездатності теплоцентралі та людського фактора, пов’язаного з персоналом, що обслуговує тепломережу.

Якщо теплоцентралі поблизу немає, але район газифікований, доцільно розглянути можливість установки водонагрівача на природному газі. Відносна дешевизна газового палива супроводжується, крім необхідності купівлі газового котла, неминучістю влаштування димоходу, вентиляції та, можливо, навіть окремої котельні. Крім того, газ є паливом підвищеної небезпеки, тому система потребує високого рівня контролю експлуатації.

У ситуації, коли вважають за краще не зв’язуватися з газом, або його просто немає поблизу, обґрунтованим вибором буде система водяного опалення з нагрівальним котлом на електриці. Цей спосіб опалення спочатку лякає вартістю електроенергії, але потім радує прихованою економічністю — відсутністю необхідності влаштування котельні, димоходу з вентиляцією, чищення цієї комунікації та постійних побоювань витоку газового палива. Крім того, котли на електриці виробляються різних типів, з нагрівальними елементами та без них, тому в цьому сегменті при виборі є місце для маневру.

Ще одним варіантом вирішення питання опалення житла може стати опалювальний котел на рідкому паливі. Найбільш поширені опалювальні системи з рідкопаливними агрегатами, що споживають солярку. Цей вид палива, як і електрика, сьогодні не дешевий, і, якщо врахувати супутні витрати на димар і вентиляцію, котел на солярці економічний лише за можливості пільгового придбання цього палива.